Вперше за останні 5 років матчі кваліфікації до єврокубків не викликали негативу

Керівник редакції Sport RBC.UA Данило Вереітін розмірковує над матчами українських клубів у Лізі Європи та Лізі конференцій.

Кожен український вболівальник ностальгує за періодом 2009-2014 років. Воно і не дивно: у нас був сильний внутрішній чемпіонат, збірна України перемагала Англію та Францію у відборі на ЧС, а в єврокубках ми навіть не придивлялися до імен суперників у кваліфікаційних раундах. Натомість, добре пам'ятаємо усіх, з ким наші клуби грали у плей-оф.

У 2026-му реальність інша: у нас все ще є один гарантований представник на стадії основного етапу Ліги чемпіонів, а ще три команди торують свій шлях до основних раундів через кваліфікацію. І починати тепер доводиться з нижчих раундів, а не з останніх. Та й суперники тепер випадають куди сильніші, аніж 15 років тому.

Однак матчі 23 липня залишили місце для стриманого оптимізму щодо нашого місця у європейському футболі. Розумію, що ця думка непопулярна і куди звичніше для нас констатувати, що ми на дні, під дном, на цокольному поверсі або взагалі на глибині 9000 метрів під землею по відношенню до європейського футболу.

Якщо ж відкинути зайвий драматизм, то сьогодні українські клуби – середняки європейського футболу. Як і відображено у таблиці коефіцієнтів УЄФА, де у нас зараз, взагалі-то 22 місце з 55.

Але дозволю собі поділитися відчуттями по кожному з побачених сьогодні матчів.

"Динамо" – ПАОК: захисту пора на перездачу

Ясна річ, що зараз Ігор Костюк може оперувати тезами про велику кількість травмованих гравців. І особливо - в контексті центру захисту. Бо коли у тебе є досвідчений Попов і перспективний Захарченко, але обидва мають ушкодження, то Біловар у старті – це безвихідь. Хоча, на мою скромну думку, у U-19 можна пошукати захисника сильніше. Бо те, що пробачила "Університатя", не пробачив ПАОК.

Знову на правому фланзі захисту не від хорошого життя грає Кендзьора. Ми все ще не почули від головного тренера, що сталося із Коробовим, якому він так багато довіряв навесні. Молодий? Не впорається із відповідальністю в єврокубках? Облиште! Мірча Луческу 20 років тому кидав на матч 1/16 фіналу Кубка УЄФА проти "Лілля" 19-річних Богдана Шуста та Дмитра Чигринського.

Хоча, чому згадувати Луческу у "Шахтарі", якщо він схожі речі робив вже у "Динамо"? У жовтні 2020 року на матч групового етапу Ліги чемпіонів проти "Ювентуса" у старті "Динамо" виходили 21-річний Віталій Миколенко, 18-річний Ілля Забарний, 22-річні Віктор Циганков та Микола Шапаренко, а на вістрі атаки грав 20-річний... Владислав Супряга.

А згадайте, як того ж року на матч із "Барселоною" на "Камп Ноу" вийшов 18-річний Руслан Нещерет? І як зіграв! Пропустив лише від Мессі з пенальті і від Піке з гри, але неодноразово рятував команду. Утім, Луческу вмів грати у контрольований авантюризм. Ігор Костюк поки ж не ризикує.

Власне, "Динамо" забило швидкий гол і не змогло розвинути перевагу. Натомість, пропустило двічі тільки у першому таймі, а ще один – по перерві. Добре, що Джастін Лонвейк відіграв одного м'яча. До речі, Лонвейк дуже подобається на старті цього сезону: його реалізований пенальті приніс "Динамо" перемогу у серії із "Університатею". Схоже, що цей хлопець має достатньо мотивації для саморозкриття у "Динамо".

Матвій Пономаренко після продуктивної весни поки ніяк не може забити у цьому сезоні. В трьох матчах він поки не відзначався. Найкраща нагода була у другому таймі: спочатку удар Матвія (до речі, як він відкрився під передачу, як прибрав суперника – молодчина!) потягнув Павленка, а на добиванні технічно форвард "Динамо" все зробив вірно. Але... влучив у стійку. В таких випадках кажуть: дайте йому 10 таких шансів, він заб'є 9. І все ж, один був би хибним. І це саме той випадок...

Для "Динамо" ще нічого не втрачено: в Салоніках можна і треба вигравати в один м'яч як мінімум. Можливо, Ігорю Костюку доведеться знову дивувати кадровими рішеннями, бо поява Едуардо Герреро на лівому фланзі була несподіванкою. Та перш ніж вигадувати "Теслу" в атаці, варто опрацювати помилки в обороні. Так би мовити, провести превентивну роботу, якщо це можливо.

А, і до речі. Помітили, як Тайсон прискорювався у першому таймі? Я подумав навіть, що Тайсон в свої 38 спокійно тягнув би рівень нинішньої УПЛ. Але ясна річ, це вже бліда тінь того бразильця, який був справжнім лідером "Металіста", а тим паче – "Шахтаря".

Ротань навчив "Полісся" гризти землю

З усіх трьох українських представників у єврокубках найспокійніше було за "Полісся". Житомиряни справляли враження зіграної команди, яка не тільки не втратила свій опорний механізм, а ще й додала м'язів. Можете кидати в мене камінням чи сміттям, але відхід Гуцуляка та прихід Леандро Андраде особисто я сприймаю як підсилення команди. Бо демотивований, нехай і український футболіст, який хоче шалену зарплату і вмотивований легіонер, який хоче продати себе в європейський чемпіонат – це дві різні категорії.

І тисячу разів правий Олександр Хацкевич, коли говорить про те, що із таким клубом і з таким президентом, який створив для тебе абсолютно люксові умови, треба розходитися "трішки інакше". Але менше з тим, рішення вже прийнято і тепер, станом на сьогодні, Гуцуляк все ще без клубу, а "Полісся" грає у кваліфікації до Ліги конференцій.

І як грає! Від тієї команди, що два роки тому програвала словенській "Олімпії", вже немає і сліду. Пропустивши на 4-й хвилині, "вовки" сказали: "Окей", і забили через кілька секунд! До речі, новачок Андраде розпочав результативну атаку. А як Краснопір розібрався у штрафному майданчику суперника? Це було чудово.

Нарешті забив за "Полісся" Олег Федор, чий трансфер за 3 мільйони євро хто тільки не критикував. Але хлопець почав приносити користь команді, ще й у такому важливому матчі.

Ну і Олександр Філіппов. Абсолютний професіонал, якщо ви читали його інтерв'ю на Sport RBC.UA. Чудова подача від Велетня, який теж провів шикарний матч за обсягом роботи, і дуже впевнений удар в один дотик від 33-річного форварда. І давайте зважимо, що це було після пропущеного м'яча на 82-й хвилині. "Полісся" забиває на 88-й! Ось де характер: відігратися, пропустивши в дебюті. І знову зрівняти рахунок вже на останніх хвилинах.

Можливо, команду заряджала на успіх присутність Олександра Усика на трибунах. Це не вперше: наш славетний боксерський чемпіон завжди підтримував "Полісся" у єврокубках. Просто саме зараз до енергетики переможця додався і невеликий, але досвід. Тренерський талант. І звісно ж, майстерність футболістів.

Як воно буде на "Паркені" 29 липня – одному Богу відомо. Але за "Полісся" сьогодні не те, що не соромно, а навіть радісно. Бо нарешті український клуб не втрачає позитивний результат на останніх хвилинах, а навпаки – здобуває його.

ЛНЗ: дебют успішний

Дивлячись на матчі ЛНЗ минулого сезону, постійно думав, що з чим-чим, а із організацією гри у захисті ця команда проблем не має. Здавалося, що Віталій Пономарьов хакнув конспекти Отто Рехагеля з 2004-го і якщо щось піде не так, може швидко їх імплементувати на поле.

І от матч із "Гентом" показав, що організація гри у черкаської команди в повному порядку. В колах друзів я припускав, що у ЛНЗ хоч і невеликі, але шанси на успіх є. Результат їхнього протистояння із "Гентом" може бути ідентичним матчам "Динамо" і "Університаті". Або навіть ЛНЗ здатен перемогти "Гент" в один м'яч. Надто зухвало звучить, погоджуюся. І все ж, наш представник провів дуже гідний матч.

Підопічні Віталія Пономарьова не поступилися у володінні м'ячем (49/51), завдали шістьох ударів по воротах (3 – в площину), але й сфолили аж 17 разів. Однак оцініть грамотність фолів: при 17 порушеннях ЛНЗ отримав лише одну жовту картку!

Пам'ятаєте, як Пономарьов був близьким до того, аби потрапити у єврокубки ще з "Рухом"? Але у сезоні 2023/2024 львів'яни посіли лише шосте місце, бо Сергій Шищенко разом із "Поліссям" обіграв "Шахтар" і вивів житомирський клуб до Ліги конференцій вперше в історії. Те, що командою у тій єврокампанії керував вже не Шищенко, а нікому на той момент невідомий тренер Імад Ашур, залишимо на розсуд історії.

Сам факт: "Рух" Пономарьова за своїм прагненням та старанням тоді заслужив на єврокубки. Та от я не думаю, що львів'яни тоді зіграли б краще за "Полісся". Тому на все свій час. Як головний тренер, Віталій Пономарьов раніше був просто симпатичним фахівцем. А за останній сезон він виріс разом зі своєю командою. І особисто я сміливо готовий назвати його одним з найкращих українських тренерів тут і зараз.

Звісно, ще попереду матч-відповідь у Бельгії і там "Гент" може все розвернути на свою користь. І авжеж, це тільки перші матчі у сезоні. Менше з тим: давайте знову заглянемо у таблицю коефіцієнтів УЄФА: у Бельгії 7 місце, у нас – 22. А відтак, вже за цю нульову нічию із п'ятою командою Бельгії ЛНЗ заслуговує на оплески.

Магія моменту

Хтозна, можливо через тиждень ми всі будемо хапатися за голову і казати: "Та як так?!". А сьогодні хочеться констатувати: вперше за 5 років (коли "Шахтар" Де Дзербі вибив "Генк" та "Монако" в ЛЧ) за виступ українських клубів у єврокубках не те що не соромно, а цілком собі і приємно. Особливо, враховуючи контекст часу, у якому ми живемо. Часу, де про розвиток доводиться говорити лише крізь призму світлого майбутнього, а не темного теперішнього.